Мірошниченко: Від якості освіти в університетах залежить якість політики держави в усіх сферах

0

- 1

Субота, 15 жовтня 2011, 16:42 Написав Мазуряк Семен Васильович

Інтерв’ю представника Президента України у Верховній Раді, народного депутата України Юрія Мірошниченка

.Днями у Києво-Могилянській академії відбулася конференція "Шляхи свободи", під час якої її учасники говорили про реформу та непросту ситуацію у вищих навчальних закладах, їх автономію та роль у розвитку громадянського суспільства. До дискусії були запрошені українські та зарубіжні експерти, керівники ВНЗ, політики та законотворці. Участь у конференції взяв також народний депутат, член парламентської фракції Партії регіонів, представник Президента України у Верховній Раді Юрій Мірошниченко.

- Юрію Романовичу, нині Могилянка переживає непрості часи, але саме тут вирішили провести таку масштабну, міжнародну конференцію на тему реформування освіти…

- Те, що Україна має можливість вільно обговорювати болючі питання з різними вітчизняними й іноземними експертами на дискусійних майданчиках таких прогресивних закладів, вважаю основним із здобутків нашої незалежності. Бо наразі, погодьтеся, ми переживаємо не лише активний час випробування громадянського суспільства, а й проходимо своєрідну школу виховання для подальшої участі у суспільному житті. Для мене було честю взяти участь і виступати на цій конференції.

Ми як політики, державні діячі повинні створювати належні умови для того, щоб наукові надбання, які має ця академія, були збережені і примножені. Адже вони базуються на столітньому досвіді попередніх поколінь науковців і його відродженні за останні два десятки років незалежності України.

- Що стосується самої теми дискусії…

- Ви знаєте, я слухав виступи колег, які приїхали до нас з інших країн, і мені здалося, що нема чого додати. Мої слова можуть видатися навіть банальними після того, як нам презентували ті високі стандарти, якісні умови для розвитку освіти, що вже існують у багатьох демократичних країнах.

Світ динамічно розвивається. З’являються нові виклики не лише перед нашою країною, а й перед світом загалом. І ці виклики мають бути забезпечені якісними кадрами. Насамперед. Адже людський ресурс – найцінніший. Не природні ресурси, не якесь особливе географічне розташування, а саме якість людського потенціалу, якість суб’єктів усіх суспільних відносин. Ось що є головним для кожної держави. Кадри забезпечать конкурентоспроможність, успішність країни в світі. І, власне, навряд чи хто заперечить, що стрижнем підготовки фахівців є саме університети.

Світова практика доводить – від якості вищих навчальних закладів залежить якість політики держави в усіх сферах. Так само, як і позиціонування суб’єктів господарювання, міжнародне позиціонування країни. І саме тому не випадковою мені здається тема, яку розглядали на конференції "Університет як простір автономії та фактор розвитку громадянського суспільства: реалії сьогодення та основні виклики".

- Ви розробили і подали у ВР законопроект щодо зміни правил роботи для ВНЗ на освітньому ринку. Звідки такий інтерес саме до цієї суспільної галузі?

- Я є головою правління Конфедерації недержавних вищих закладів освіти України. Ця організація об’єднала зусилля ВНЗ, які сформувалися в складних сучасних умовах. І які нині, напевне, найбільше потребують прозорих правил гри на освітньому ринку, які хотіли б мати рівні конкурентні умови з державними чи комунальними ВНЗ.

Залучаючи експертів, як вітчизняних, так і міжнародних, ми підготували законопроект реформування вищої освіти, і він наразі є єдиним зареєстрованим у Верховній Раді.

Звісно, суспільство в країні сьогодні обговорює не лише мій законопроект, він сприймається як альтернативний. Міністерство освіти і науки, молоді та спорту готує свій проект, який дещо по-іншому трактує деякі процеси в освітній галузі. Я не буду коментувати дії своїх колег – гадаю, профільні експерти зроблять це набагато краще. А про свій, звісно, говорити буду.

- Що було стрижнем, який ви закладали у цей законопроект?

- Виходили ми з зрозумілих та очевидних речей. А саме – на що насамперед мають бути орієнтовані університети. На інновації в науці, а це – винаходи та технології. І на прикладну сферу – тобто випереджальне забезпечення ринку праці. Необхідно створити такі умови, щоб ті, хто отримали вищу освіту, могли адекватно включитися в суспільні процеси в межах професії, яку отримали.

Після того, як людина закінчила ВНЗ, вона вже має бути готова стати активним учасником тих чи інших суспільних процесів. Саме тоді стають помітними вади сучасної вищої освіти. Як правило, випускник йде на підприємство і тільки там починає освоювати на практиці свій фах. На жаль, у ВНЗ студент не мав такої можливості.

Так от наше завдання полягає в тому, щоб діяльність університетів – основних учасників освітнього ринку – забезпечувала нам можливість запроваджувати основні потреби: інновації в науці та прикладних сферах. І друге. Президент України неодноразово заявляв про необхідність якісної реформи освіти. Говорив про необхідність запровадження конкурентоспроможності, прозорості у цій сфері, виходячи саме з цієї доктрини, концепції.

Так от, якщо узагальнити завдання, яке ставить Президент, то воно полягає в тому, щоб українські ВНЗ стали учасниками глобального світового освітнього простору. Щоб у рейтингу найкращих світових ВНЗ було якомога більше наших, вітчизняних. Це, гадаю, хороше завдання для всіх реформаторів. І особисто мені дуже приємно, що ми заради цієї цілі змогли об’єднати свої зусилля.

Та повернуся до самого законопроекту. Що, власне, він передбачає? Чесну конкуренцію між усіма ВНЗ та рівність. Це основні два стовпи, які підтримають вищу освіту на плаву. Якраз на конференції чи не всі виступаючі підкреслювали – не існує в Україні однакових умов для державних і недержавних ВНЗ. І в частині держзамовлення, і в частині користування землею, оподаткування тощо.

Судіть самі. Деякі ВНЗ держава фінансує напряму, дає їм держзамовлення і додайте до цього додаткове, комерційне фінансування, яке вони мають. Недержавні ж заклади працюють у зовсім інших умовах. Вони залучають всі ресурси, які тільки можуть знайти. Але все це самотужки.

До слова, третій стовп, на якому, на мою думку, має базуватися освітянська політика щодо ВНЗ, – це їх автономія. Автономія в освітній галузі, автономія в науковій діяльності, автономія в економічній сфері. Це те, що для нас було дуже принциповим і увійшло до нашого законопроекту.

Ми спиралися не лише на власну думку, а на думку великого загалу українських науковців та освітян, які потребують таких реформ.

- Яку роль у регулюванні роботи ВНЗ ви в своєму законопроекті відводите державі?

- Функція держави – не адмініструвати, а розробити і запровадити єдині для всіх, без винятків, правила. Ефективність цього підтверджує практика багатьох європейських країн. Для наших закордонних колег – це очевидні речі, але для України – виклики, на які ми маємо відповісти.

І першим кроком має стати ухвалення законопроекту, автором якого я є. Ми як законотворці й представники державних інституцій зацікавлені залучати досвід фахівців та експертів. Саме таких, які взяли участь у конференції в Києво-Могилянській академії. Дуже хотілося б почути їхню думку з приводу положень нашого законопроекту.

Звісно, один закон не вирішить усіх проблем у галузі вищої освіти. Ми з колегами-депутатами довго дискутували навколо цього питання. Є необхідність ухвалювати закони щодо початкової та середньої освіти. Адже ми зобов’язані гідно підготувати учня – потенційного студента – до навчання у ВНЗ.

Час ухвалити закон про науку та наукову діяльність у новій редакції, як відповідь на сучасні суспільні виклики. Ми зобов’язані також забезпечити, врешті-решт, системний захист прав інтелектуальної власності. Тож проблем чимало. Але я не є песимістом, я вірю в Україну.

Що стосується інших кроків реформування освіти, то тут не обійтися без підтримки самих науковців, експертів та освітян. Бо процес вимагає спільної роботи. Адже нам треба буде переконати у своїй правоті консерваторів, які не хочуть зміни радянської системи науки.