П'ятниця, 25 лютого 2011, 11:46 Останнє оновлення на П'ятниця, 25 лютого 2011, 11:49 Написав Мазуряк Семен Васильович

Ключовим компонентом класно-урочної форми організації навчання є урок – форма організації навчання, за якої навчальні заняття проводяться вчителем із групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовленості протя­гом точно встановленого часу, за сталим розкладом.
Умовно кажучи, урок — це «відрізок» навчального про­цесу, який є закінченим за смислом, у часі й організаційно.
Від якості уроку залежить ефективність функціонування всієї школи. Тому багато теоретиків і практиків працюють над його вдосконаленням.
Загальні вимоги до урокутакі:
• проведення уроку на основі сучасних наукових досяг­нень, передового педагогічного досвіду, закономірностей навчального процесу;
• проведення уроку на основі методик гуманних дидак­тичних концепцій;
• особистісна спрямованість, тобто забезпечення учням умов для самореалізації та ефективної навчально-пізнаваль­ної діяльності з урахуванням їхніх інтересів, потреб, на­хилів, здібностей та життєвих настанов;
• оптимальне поєднання і системна реалізація на уроці дидактичних принципів;
• встановлення міжпредметних зв'язків, які усвідомлю­ються учнями;
• зв'язок із раніше засвоєними знаннями, навичками, уміннями, опора на досягнутий рівень розвитку учнів;
• актуалізація, стимулювання й активізація розвитку всіх сфер особистості учня: мотиваційної, пізнавальної, емоційно-вольової, фізичної, моральної тощо;
• логічність, вмотивованість і емоційність усіх етапів навчально-пізнавальної діяльності учнів;
• ефективне застосування сучасних дидактичних за­собів, особливо — комп'ютерних;
• тісний зв'язок із життям, першою чергою — з особис­тим досвідом учня;
• формування практично необхідних знань, навичок, умінь, ефективної методики навчально-пізнавальної діяль­ності;
• формування мотивації навчально-пізнавальних дій, професійного становлення, потреби постійної самоосвіти;
• діагностика, прогнозування, проектування і плануван­ня кожного уроку.
Окрім цього, кожен урок має сприяти ефективній рере­алізації основних функцій дидактичного процесу — освітньої, розвиткової, виховної та самовдосконалення. В контексті сучасних концепцій навчання на перший план, замість освітньої, виходить виховна функція дидактичного процесу — формування всебічно та гармонійно розвинутої особистості. Це вимагає, безумовно, зміни парадигми уроку з метою формування духовного світу учня, допомоги в йо­го самоактуалізації та самореалізації, визнання права бути суб'єктом навчального процесу і формування суб'єкт-суб'єктних взаємин на кожному уроці. Така парадигма має бути гуманною і особистісно спрямованою. Відповідно, грунтовно змінюється зміст цих функцій та вимоги до уроку.
Виховні вимоги до уроку:
— формування і розвиток в учнів національної свідо­мості, самосвідомості та ментальності, провідних рис грома­дянина своєї держави;
— формування в учнів високої духовності, підвалину якої мають становити загальнолюдські, національні та про­фесійні цінності, широка моральна, правова, екологічна, політична, художньо-естетична й фізична культура;
— формування і розвиток в учнів активної життєвої на­станови, допомога в самоактуалізації та самореалізації у на­вчальному процесі та майбутній професійній діяльності;
— вміле поєднання дидактичних, розвиткових і вихов­них завдань кожного уроку та їх творче спрямування на формування і розвиток всебічно і гармонійно розвиненої особистості;
— формування і розвиток мотивації постійного само­вдосконалення і змістовної професійної діяльності шляхом реалізації потенційних інтелектуальних, фізичних та інших можливостей;
— підпорядкування виховної мети кожного уроку за­гальній меті виховання тощо.
Розвиткові вимоги до уроку:
— спрямованість кожного уроку на максимальний роз­виток духовних, інтелектуальних, фізичних і творчих здібностей кожного учня, його провідних психічних рис;
— направленість кожного уроку на «зону найближчого розвитку» учня та її творче проектування і реалізація;
— проведення занять з урахуванням індивідуально-психічних особливостей кожного учня та активна допомога в його самовдосконаленні тощо.
Дидактичні вимоги до уроку:
— чітке визначення освітніх завдань кожного уроку та їх творче поєднання із загальною метою вивчення конкретного предмета й формування особистості учня в навчально-виховному процесі;
— оптимальне визначення змістового компонента кож­ного уроку з урахуванням особистісної спрямованості на­вчально-виховного процесу;
— широке використання методів, прийомів і способів активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів та їхнього творчого розвитку;
— творчий підхід до обґрунтування методики проведен­ня кожного уроку;
— опора на загальнолюдські цінності в застосуванні принципів навчання;
— забезпечення активного зворотного зв'язку, дієвого контролю і управління тощо.
Крім зазначених, обов'язково слід мати на увазі й інші вимоги до уроку:
— організаційні (чіткість, раціональне використання ча­су, обладнання, дисципліна тощо);
— управлінські (цілеспрямованість, оперативність, кон­кретність, стиль управління тощо);
— санітарно-гігієнічні (температура, освітленість, працездатність, перевтома тощо);
— етичні (рішучість, вимогливість, принциповість, справедливість, тактовність тощо);
— психологічні (врахування індивідуально-психічних особливостей учнів, психічного стану учнів і вчителя, наст­рою вчителя та ін.) тощо.
Підготовка вчителя до уроку. Цей етап передбачає: вив­чення учнів класу; стилю викладання інших вчителів у цьо­му класі; докладне вивчення змісту навчального матеріалу; планування навчальної роботи; підготовку навчально-ма­теріальної бази.
Підготовка вчителя до конкретного уроку. В. О. Сухомлинський зазначав, що вчитель до уроку готується все своє життя. Його підготовка до конкретного уроку включає: формулювання теми; визначення виховної, розвиткової та дидактичної цілей уроку; підбір конкретного матеріалу до теми; визначення структури вибраного типу уроку; визна­чення методики уроку; підготовку дидактичних засобів і ма­теріалів; визначення форми контролю й оцінки знань, на­вичок і вмінь; визначення місця й ролі спостереження, де­монстрування засобів наочності і опитування в рамках уро­ку; перевірку своєї готовності до уроку; перевірку готов­ності учнів до уроку.
Тематичне плануванняпередбачає визначення типу уро­ку; визначення обсягу навчального матеріалу; підготовку за­собів наочності, використання технічних засобів навчання й підбір фактичного матеріалу.
Поурочний планвключає дату проведення уроку, його порядковий номер за тематичним планом; тему, його мету; тип уроку; навчальне обладнання ; зміст і структура уроку відповідно типу; методи роботи вчителя й учнів;  домашнє завдання.
Класифікацій уроків є десятки. Проблема ця дуже складна і не вирішена остаточно ні у світовій, ні у вітчиз­няній дидактиці.
Сучасна класифікація уроків здійснюється на основі ди­дактичної мети. Авторами такої класифікації є В. О. Онищук, М. А. Сорокін, М. І. Махмутов та ін.
Основні типи уроківу сучасній вітчизняній школі:
· комбіновані (змішані) уроки;
· уроки засвоєння нових знань;
· уроки формування навичок і вмінь;
· уроки узагальнення і систематизації знань;
· уроки практичного застосування знань, навичок і умінь;
· уроки контролю і корекції знань, навичок і вмінь.
Така класифікація є найзручнішою для планування, прогнозування діяльності вчителя, обґрунтування методики кожного уроку.
Кожен тип уроку має свою структуру, тобто етапи побу­дови уроку, їх послідовність, взаємозв'язки між ними. Ха­рактер елементів структури визначається завданнями, які слід постійно вирішувати на уроках певного типу, щоб найбільш оптимальним шляхом досягти тієї чи іншої дидак­тичної, розвиткової та виховної мети уроку. Визначення і послідовність цих завдань залежать від логіки і зако­номірностей навчального процесу. Зрозуміло, логіка за­своєння знань відрізняється від логіки формування навичок і вмінь, а тому і різниться структура уроків відповідних типів. Кожний тип уроку має свою структуру.
Методикабудь-якого типу уроку складається з трьох частин:
— організація роботи — 1—3 хв.;
— основна частина (формування знань, навичок і вмінь; їх засвоєння, повторення, закріплення і контроль; застосування на практиці тощо) — 35—40 хв.;
— підведення підсумку уроку і повідомлення домаш­нього завдання — 2—3 хв.
 
1.  Комбінований урок
 І. Перевірка виконання учнями до­машнього завдання практичного характеру; перевірка, оцінка і корекція раніше засвоєних знань, навичок і вмінь; відтворення і корекція опорних знань учнів.
 ІІ. Повідомлення теми, мети і завдань уроку та формування мотивації учіння.    
 ІІІ. Сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу.
ІV. Ос­мислення, узагальнення і систематизація нових знань.
 V. Підсумки урок.
V. Повідомлення домашнього завдання.
 З усіх зазначених типів комбінований урок найпоширеніший у су­часній загальноосвітній школі. Йому належить 75—80 відсотків загальної кількості уроків, що проводяться. Цей тип уроку здебільшого використовується в початкових і се­редніх класах.
Розкриємо зміст основних етапів комбінованого уроку.

І. Перевірка виконання учнями до­машнього завдання практичного характеру; перевірка, оцінка і корекція раніше засвоєних знань, навичок і вмінь; відтворення і корекція опорних знань учнів	Початок уроку. Організація активної участі учнів в уроці є важливою методичною проблемою. Вона не повинна за­бирати багато часу, тому учнів бажано залучати до навчаль­но-пізнавальної діяльності з першої хвилини уроку. Для цього початок уроку має бути динамічним, давати учням за­ряд енергії, бадьорості, діловитості. Урок починається так: взаємне вітання вчителя й учнів; перевірка відсутніх; пе­ревірка зовнішнього стану приміщення; перевірка робочих місць та зовнішнього вигляду учнів; організація уваги. Важливість повторювально-навчальної роботи зумовлена трьома причинами: 1) більш відповідальним ставленням учнів до підготов­ки до уроку, бо їхні знання обов'язково перевіряються; 2) актуалізацією знань учнів під час перевірки, що сприяє усвідомленню, поглибленню, систематизації та закріпленню навчального матеріалу; 3) спрямованістю повторення і перевірки знань на роз­виток мовлення та мислення учнів. Тому ця робота має бу­ти творчою і, водночас, націленою як на окремого учня, так і на весь клас. З цією метою можна застосувати індивідуальне усне опитування, фронтальне та інші види опитування з поуроч­ним оцінюванням.
ІІ. Повідомлення теми, мети і завдань уроку та формування мотивації учіння	Повідомлення теми, цілі й завдань уроку, мотивація уроку. Тему кожного уроку вчитель повідомляє на початку заняття або роботи над новим матеріалом. При цьому важливо чітко її сформу­лювати, визначити завдання уроку й основні питання, які учні мають засвоїти. Мотивуваннявчителем навчально-пізнавальної діяль­ності учнів має відбуватися протягом всього уроку. Воно спрямоване на формування і розвиток в учнів широких інтересів, потреб в різноманітних знаннях, чітких життєвих перспектив, професійної орієнтації та самовдосконалення. Мотиви — це внутрішні імпульси, які спонукають учня до активної навчально-пізнавальної діяльності.
ІІІ. Сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу	Пояснення матеріалу. Цей етап повинен відповідати та­ким вимогам: учитель має продумати своє місце в класі, щоб його було чути і видно всім учням; не ходити по кла­су; говорити голосно і чітко; темп розповіді має бути розміреним; мова доступною. При цьому важливо спирати­ся на попередній досвід учнів; виділяти істотне й головне в навчальному матеріалі; послідовно викладати тему; викори­стовувати ілюстративний і демонстраційний матеріал. Сприймання, осмислення і засвоєння нового матеріалу. Сприймання є першим етапом процесу засвоєння учнями нового матеріалу. Воно найбільш успішне, коли правильно поєднано виклад матеріалу, наочні посібники та самостійну роботу учнів. Осмислення знань — це заглиблення в суть явищ, процесів, які вивчаються. Воно передбачає насампе­ред розкриття внутрішніх закономірностей цих явиш. Ос­новними прийомами такої роботи є аналіз і синтез, абстра­гування і конкретизація, порівняння й узагальнення, моде­лювання, класифікація тощо.
ІV. Ос­мислення, узагальнення і систематизація нових знань	Формування навичок і вмінь. Разом із засвоєнням на­вчального матеріалу учні засвоюють різноманітні навички та вміння, що формуються на основі знань. Основні компо­ненти формування навичок і вмінь: розбір і засвоєння пра­вила, яке лежить в основі навички; подолання труднощів під час набуття навички; вдосконалення й автоматизація навички; закріплення досягнутого рівня навички та викори­стання її на практиці. Основним методом формування на­вичок є вправи.
V. Підсумки уроку	Підбиваючи підсумки уроку, вчитель коротко повідомляє цілі уроку і визначає, чи досягнуті вони, оцінює дисципліну як окремих учнів, так і всього класу.
V. Повідомлення домашнього завдання	Домашнє завдання. Методика передбачає чітку систему домашніх завдань; визначення і конкретизацію окремого домашнього завдання; визначення часу на ознайомлення з ним учнів; дохідливість домашнього завдання; інструктаж про його виконання.

 
2. Урок засвоєння нових знань.
І. Перевірка домашнього за­вдання, актуалізація і корекція опорних знань.
ІІ. Повідомлен­ня теми, цілей і завдань уроку; мотивування учіння.
ІІІ. Сприй­мання й усвідомлення учнями фактичного матеріалу, ос­мислення зв'язків і залежностей між елементами вивченого матеріалу.
ІV. Узагальнення і систематизація знань.
V.  Підсумки уроку.
VІ. Повідомлення домашнього завдання.
 
3. Урок формування навичок і вмінь.
І. Перевірка домашнь­ого завдання, актуалізація і корекція опорних знань, нави­чок і вмінь.
ІІ. Повідомлення теми, цілей і завдань уроку, актуалізація мотивації учіння учнів.
ІІІ. Вивчення нового ма­теріалу (вступні, мотиваційні та пізнавальні вправи).
ІV. Пер­винне застосування нових знань (пробні вправи).
 V. Са­мостійне застосування учнями знань у стандартних ситу­аціях (тренувальні вправи за зразком, інструкцією, завдан­ням); творче перенесення знань і навичок у нові ситуації (творчі вправи).
VІ. Підсумки уроку.
 VІІ. Повідомлення домашньо­го завдання.
 
4. Урок узагальнення і систематизації знань.
І. Повідомлен­ня теми, цілей та завдань уроку, актуалізація мотивації учіння учнів.
ІІ. Відтворення й узагальнення понять і за­своєння відповідної їм системи знань.
ІІІ. Узагальнення та сис­тематизація основних теоретичних положень і відповідних наукових ідей.
 ІV. Підсумки уроку.
 V. Повідомлення домашньо­го завдання.
 
5. Урок практичного застосування знань, навичок і вмінь.
І. Перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань, навичок і вмінь.
ІІ. Повідомлення теми, цілей і завдань уроку, актуалізація мотивації учіння учнів.
ІІІ. Осмис­лення змісту й послідовності застосування способів вико­нання дій; самостійне виконання учнями завдань під кон­тролем і за допомогою вчителя.
ІV.  Звіт учнів про роботу і тео­ретичне обґрунтування отриманих результатів.
V. Підсумки уроку.
 VІ. Повідомлення домашньо­го завдання.
 
6.  Урок контролю і корекції знань, навичок і вмінь.
І.  Повідо­млення теми, цілей та завдань уроку; актуалізація мотивації учіння учнів.
ІІ. Перевірка знання учнями фактичного ма­теріалу й основних понять.
ІІІ. Перевірка глибини осмислення учнями знань і ступеня їх узагальнення.
ІV. Застосування учня­ми знань у стандартних і змінних умовах.
V. Перевірка, аналіз і оцінка виконаних під час уроку робіт.
 VІ. Підсумки уроку.
 VІІ. Повідомлення домашньо­го завдання.
 
Дедалі частіше в методиці викладання зустрічається новий тип уроку – інтерактивний
Структура і методика інтерактивного уроку
I.Мотивація.
II.Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів.
ІІІ. Надання необхідної інформації.
IV.Інтерактивна вправа (центральна частина заняття).
V.Підбиття підсумків (рефлексія), оцінювання результатів уроку.
 
 
 
 
 
 

I.Мотивація	Мета етапу  -сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми. Без виникнення мотивів учіння й мотивації навчальної діяльності не може бути ефективного пізнання. Тому на цьому етапі можуть бути використані такі прийоми: -  коротка розповідь; - бесіда; - демонстрування наочності;                  -  нескладні інтерактивні технології («Мозковий штурм», «Мікрофон», «Криголам» тощо). Як правило, матеріал, озвучений учнями під час мотивації, наприкінці підсумовується і стає «міс­точком» для представлення теми уроку. Цей еле­мент уроку має займати не більше ніж 5 % часу за­няття.
II.Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів.	Другий етап інтерактивного уроку — оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних резуль­татів. Мета вчителя — забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, що вони повинні досягти на уроці і чого від них чекає вчитель. Формулювання очікуваних результатів уроку — це принциповий момент інтерактивного навчання, бо не усвідомивши цього, учень може сприйняти навчаль­ний процес як ігрову форму діяльності, не пов'язану з навчальним предметом. Формулювання результатів має відповідати таким вимогам: -  висвітлювати результати діяльності на уроці учнів, а не вчителя («після цього уроку я зможу...»); - чітко відображати рівень навчальних досягнень, який очікується після уроку; - чітко вказувати на способи «вимірювання» ре­зультатів; - учитель має говорити коротко, ясно й абсолют­но зрозуміло для учнів. Правильно сформульовані, а потім досягнуті ре­зультати — це гарантія успіху. Оптимальною є ситуа­ція, коли учень розуміє не тільки те, чого він досяг, а й те, чого він має досягти на наступному уроці, чого він взагалі хоче від цього предмета для свого життя. Тому в цій частині інтерактивного уроку вчитель має: - назвати тему уроку або попросити когось із учнів назвати її; - якщо назва теми містить нові слова або проблем­ні питання, слід звернути на це увагу учнів; -  попросити когось із учнів оголосити очікувані результати; - нагадати, що в кінці уроку він перевірятиме, чи досягли вони цих результатів. Цей елемент уроку займає не більше ніж 5 % часу.
ІІІ. Надання необхідної інформації.	Мета етапу — дати учням достатньо інформації для того, щоб на її основі виконувати практичні завдання, але за мінімально короткий час. Це може бути міні-лекція, читання роздаткового матеріалу, виконання домашнього завдання, опанування інформації за до­помогою технічних засобів навчання або наочності. Для економії часу на уроці і для досягнення максимального ефекту уроку можна давати інформацію для попереднього домашнього вивчення. На самому уроці вчитель може ще раз звернути на неї увагу, особливо на практичні поради, якщо необхідно, прокоменту­вати терміни або організувати невеличке опитування. Ця частина уроку займає близько 10—15 % часу. Роз­глянемо проведення її на прикладах.
IV.Інтерактивна вправа (центральна частина заняття).	Інтерактивна вправа — центральна частина занят­тя, яка має займати близько 50—60 % часу, її мета — засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку. Обов'язковою є така послідовність і ре­гламент проведення інтерактивної вправи: 1.  Інструктування (2—3 хвилини). 2.  Об'єднання в групи або розподіл ролей (1—2 хвилини). 3.  Виконання завдання, де вчитель виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії (5—15 хви­лин). 4.  Презентація результатів виконання вправи (З— 15 хвилин).
V.Підбиття підсумків (рефлексія), оцінювання результатів уроку.	Рефлексія результатів учнями, що є природним і найважливішим компонентом інтерактивного на­вчання. Рефлексія здійснюється в різних формах: як ін­дивідуальна робота, робота в парах, групах, дискусія. Вона застосовується після найважливіших інтерак­тивних вправ, після уроку, після закінчення певного етапу навчання. Методика проведення рефлексії на уроці містить наступні етапи. 1.  Припинення діяльності (з можливістю продо­вження роботи). 2.  Відновлення послідовності виконаних дій (на­віть незначних). 3. Вивчення відтвореної послідовності дій з точки зору їх ефективності, продуктивності, відповідності поставленим завданням. 4.  Виявлення і формулювання результатів реф­лексії: ·         предметна продукція діяльності (ідеї, пропози­ції, закономірності, відповіді на запитання); ·         способи, які використовувалися чи створюва­лися в ході діяльності; ·         гіпотези щодо майбутньої діяльності. Рефлексія може подаватися у вигляді малюнків, схем, графіків.

 
Алгоритм для вчителя
щодо планування, підготовки та проведення інтерактивного уроку
      1. Давати завдання учням для попередньої підготовки:прочитати,обміркувати,виконати самостійні підготовчі завдання.
      2.  Вибирати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи,які дали б учням "ключ"до засвоєння теми.
      3. Під час інтерактивних вправ давати учням час подумати над завданням.
      4. На одному уроці використовувати 1-2 інтерактивні вправи, а не їх калейдоскоп.
      5. Кожну інтерактивну технологію необхідно попередньо обговорити з учнями і переконатися у тому, що вони засвоїли процедуру її виконання.
      6.  Враховувати психологічний клімат певного учнівського колективу,вікові особливості,загальну спроможність виконувати поставлені завдання.
 
Творчі педагоги постійно вдосконалюють методику про­ведення класичного уроку, в результаті чого в навчальний процес впроваджуються нестандартні уроки.
Нестандарт­ний урок— це імпровізоване навчальне заняття, що має не­традиційну структуру. Назви уроків дають деяке уявлення про цілі, завдання і методику проведення таких занять. Найпоширеніші серед них — уроки-прес-конференції, уроки-аукціони, уроки—ділові ігри, уроки-занурення, уроки-змагання, уроки типу КВК, уроки-консультації, комп'ютерні уроки, уроки-консиліуми, уроки-твори, уроки-винаходи, уроки-заліки, театралізовані уроки, уроки взаємного навчання учнів, уроки творчості, уроки-сумніви, уроки-конкурси, уроки-фантазії, уроки-концерти, уроки-екскурсії, інтегральні уроки тощо.
Нестандартні уроки спрямовані на активізацію навчаль­но-пізнавальної діяльності учнів, бо вони глибоко зачіпають емоційно-мотиваційну сферу, формують дух змагальності, збуджують творчі сили, розвивають творче мислення, фор­мують мотивацію навчально-пізнавальної та майбутньої професійної діяльності. Тому такі уроки найбільше подоба­ються учням і викликають у них творчий інтерес.
Отже, форма організації навчання є важливою дидактич­ною проблемою, яка безпосередньо впливає на результатний компонент навчального процесу. Вона тісно пов'язана з методами і засобами навчання, бо кінцевий результат визна­чається комплексом дидактичних умов, серед яких важливе місце посідають організаційні форми навчання.

Методичні рекомендації щодо перевірки творчого завдання підсумкових контрольних робіт< Попередня		Наступна >Яким має бути сучасний урок української мови та літератури?