Українські національні традиції

0

- 1

Четвер, 17 березня 2011, 08:28

Українські національні традиці.

Нині ми особливо відчуваємо, що неможливо виховати повноцінне покоління, здатне побудувати гуманне суспільство без того, щоб діти засвоїли норми моральної культури.

Наголос у формуванні першооснов моральної культури молодих школярів ми зробили на українських національних традиціях поваги до старших і милосердя.

Робота щодо формування моральної культури молодших школярів, яка ґрунтується на традиціях поваги до старших, милосердя, будувалася з урахуванням принципу культуровідповідності виховання. Сучасне трактування цього принципу передбачає, що виховання має будуватися на загальнолюдських принципах культури і будуватися відповідно до цінностей культури свого народу.

Одним із завдань є також виявлення механізму впливу традицій поваги до старших і милосердя на ставлення і розвиток першооснов моральної культури. Такий вплив відбувається у процесі формування ціннісного ставлення до людини на основі потреби в спілкуванні. Моральну діяльність викликають моральні потреби, проте і розвиток моральних потреб, у свою чергу, зумовлені закономірностями моральної діяльності. Спілкування потребує різноманітних форм регуляції, серед яких чи не найважливішою є мораль. Моральні норми регуляції спілкування, що виникали на основі суспільної необхідності, багаторазово повторюються, закріплюються у практиці людського спілкування, набувають самостійних форм, реалізуються у взаєминах людей і, таким чином, перетворилися в об’єкти людських потреб.

Задоволення потреб у гуманізованому спілкуванні неможливо без взаємодопомоги, взаємопідтримки, взаєморозуміння, співчуття та співпереживання. Багатий потенціал таких форм людської взаємодії закладений у традиціях українського народу.

А саме – у традиціях поваги до старших, милосердя. Проте, не менш важливим компонентом впливу традицій є оцінка взаємин людей регулювання і моральна оцінка наявні в усіх вигодах людської діяльності, для моральної діяльності вони мають першорядне значення.

Моральні вимоги й оцінка дитини засвоює з перших років життя. Це знаходить свій вплив у поведінці, підваленого подальшого розвитку особистості, дедалі складнішого. У цей час дитина залежить від навколишнього середовища, від моральної досконалості рідних і близьких, від уваги вчителя, від ставлення до неї дорослих і однолітків. На те, як дитина засвоює моральні вимоги, впливає розвиненість емоційного середовища, естетичні фактори, а також внутрішній стан організму, зумовлений як зовнішніми причинами, так і індивідуальними особливостями. Було б неправильно розглядати цей вплив як однозначний – «тільки погано чи тільки добре». Наші діти стикаються з багатоманітністю об’єктивних можливостей чинити так або інакше. Саме національному середовищі маємо шукати ампулки вибору моральних цінностей та усвідомленого їх засвоєння.

Кожний народ має свої, притаманні тільки йому риси, якості, у сукупності вони утворюють національний характер або психологічний склад, менталітет. Вони знаходять вплив у національній культурі і традиціях народу. Зокрема, в українському етносі яскраво виявляються специфічні особливості морального виховання: етика взаємин, уявлення про щастя, поняття про пристойність, про красиве і не красиве, розуміння, що таке доброта, ввічливість, тактовність, стриманість.

У формуванні першооснов моральної культури неможливо не врахувати вплив національного характеру ( він охоплює систему якостей не окремого індивіда, а великої групи – нації ). Складається національний характер, як відомо, впродовж століть вбираючи країні риси представників над впливом історичних, релігійних та інших подій. Відмітними рисами українського національного характеру є щедрість, совісність, увага до інших, повага до людини, працелюбність, милосердя та інші. Ці якості й утворюють змістовну основу моральної культури.

Прилучення до українських національних традицій (бути чемним, милосердним, поважати старших) ми починали з вивчення культурних цінностей українського народу. Враховуючи вікові особливості дітей, будували свою роботу так, щоб успадкування культурних цінностей молодшими школярами відбувалися за принципом – від близького до далекого. Тобто щоб діти виховувалися на кращих традиціях сім’ї, свого роду, міста, краю, регіону, країни. З цією метою проводили бесіди «Я і моє рідне село», «Моя подруга – українка», «Моє село на карті України», «Я і моя країна», «У моєму селі живуть, добрі, милосердні люди». Вибір там для бесід зумовлювався багато національністю регіону, де проводили дослідження.

Молодші школярі ознайомилися із заповідями і законами козаків. Учні дізналися про те, що козаки були сердечними, душевними людьми, милосердними до всіх, хто потребував допомоги і моральної підтримки. Діти складали букварики козацького милосердя, інсценували картинка із життя козаків, малювали ілюстрації до розповідей вчителя, проводили конкурси й вікторини не на краще знання козацьких заповідей.

Залучаючи молодших школярів різнопланової діяльності, пов’язані з відродженнями святкування значних подій народного календаря, ми прагнули наповнити цю роботу гуманістичним змістом. Про введенню свят завжди передавала велика пізнавальна діяльність учнів: вони дізнавалися про історію виникання свят і традицій, про їх гуманну суть, про моральний характер обрядів та звичаїв. Так, проводи зими, Масляна завжди супроводжувалася радісним настроєм, доброзичливим ставленням один до одного. Перед дітьми розкривався головний зміст свят: добро перемагає зло, весна перемагає зимовий холод, несе надії на щастя і благополуччя. На Різдво ніколи не забували родичів відвідували бабусь і дідусів, хресних батька та матір, дарували виготовлені власноручні подарунки, допомагали їм. Діти розучували колядки, мандрівки, веснянки, тексти які розкривали перед ними важливість поваги до старших, допомоги й турботи про молодших. Виховування змістом наповнювалися святкування Великодня. Християнський Великдень – це свято примирення, все прохання : цього дня люди миряться, прощають один одному всі образи. Дітям пояснювали зміст Великодня, закликали розв’язувати всі конфлікти мирно, без суперечок і нав’язування своєї волі, сполуками до того, щоб бути великодушним, постаратися, прощати. Дітям докладно пояснити суть обмінювання писанками. Ми розповіли про символічне значення кольорових візерунків. Хлопчики і дівчатка дарували одне одному писанки і побажаннями добра, взаєморозуміння, милосердя.

Слід зазначити, що ознайомлення учнями з традиціями українського народу і засвоєння цих традицій (поваги до старших, милосердя, на чому ми зосередили головну увагу), було не просто моралізуванням, а ґрунтувалося на переконливих аргументах. Такі аргументи ми знаходили у казках, піснях, мудрих настановах старших. Все це не залишало дітей байдужими і сприяло швидкому запам’ятовуванню, розумінного традицій. Школярі застосовували свої знання у житті, у взаєминах зі старшими й однолітками.

Робота, спрямована на формування першооснов моральної культури, мала ще такий напрям, як збирання і тлумачення українських народних приказок про добро і зло, правду і кривду, справедливість, повагу ,турботу про інших. Школярі по-новому розкрили для себе моральні закони: «Який прут – такий тин, який батько – такий син».

Під час вивчення та засвоєння учнями традиційної поваги до старших і милосердя ми піклувалися про виховання у молодших школярів гуманістичної потреби виконувати свій синівський обов’язок, виявляти турботу про ближніх. Цьому сприяли проведені в школах свята з участю батьків: «Материнська любов», «Матусин рушник», «У мене батечко – як місяченько ясний, у мене матінка – ясна зіронька».

Особливо хочеться відзначити театралізоване «Свято матері». Ми прагнули виховувати у дітей любов до Матері-Землі, повагу і вдячність найдорожчій людині – мамі, намагалися переконати вихованців не завдавати болю близьким людям, особливо батькам, не приносити у свій дім тривоги. Театралізоване свято будувалося на інсценізації фрагментів казок, на імпровізаціях, у яких найактивнішу участь брали молодші школярі.

Використовуючи українські національні традиції у формуванні першооснов моральної культури, ми також разом із учнями аналізували ситуації морального вибору, гарантованого успіху, допомагали вихованцям розібратися і знайти рішення у ситуаціях, коли вони вступають у взаємини із старшими (блоки взаємин «дідусь – онук», «бабуся – онука», «батько – син», «мати- дочка»).

На заняттях обговорюємо події нашого шкільного життя, свята – що було хорошого, що запам’яталося, що вдалося, а що – ні. Діти на прикладах (казки, пісні, приказки) пояснюють, як вони розуміють традиції поваги до старших і як ці знання можуть використати у житті. Приміром, вивчаючи традицію ввічливого, доброзичливого ставлення до інших, діти вчилися вітатися, зичили одне одному добра, здоров’я. Кожну форму вітання учні обігрували, знаходячи для неї застосування в конкретній життєвій ситуації. Крім цього, ми розігрували сценки «Зустріч на вулиці», «Зустріч на ярмарку».

Складовою частиною нашої роботи стало збирання матеріалів про українські народні символи: про вербу, калину, лелеку та інші. Зібрані матеріали допомогли провести літературно-музичні свята, бесіди.

Таким чином, українські традиції поваги, ввічливості, милосердя, багаті самобутньою культурою, гуманністю взаємин, відповідають характерним особливостям учнів початкової школи.