Чорнобиль – попередження, набат...

+ 1

0

Середа, 16 березня 2011, 09:26

Тема: Чорнобиль – попередження, набат...

Мета: повести розмову з учнями про проблеми екології, охорони оточуючого середовища, виховувати в учнів бережливе ставлення до природи, відповідальність за доручену справу.

Хід уроку

Учитель: Сучасна людина опікується багатьма проблемами. Це і проблема національної свідомості, проблема історичної пам’яті, проблеми співвідношення добра і зла, духовності і прогресу. Кожна з них в тій чи іншій мірі хвилює нас. Та є серед них одна, яка незалежно від віри і переконань, від віку і посади стосується кожного( без винятку) жителя планети.
(Пауза, декілька музичних акордів).

1 учень: Буде, як там на Каховському, де пів-України пустили на дно, думали, море збудують, а збудували болото! Гниллю цвіте, на всю Україну смердить! Пілоти носи затикають, коли пролітають над ним.
(Пауза...)

2 учень: Ще назва є, а річки вже немає,
Усохли верби, вижовкли рови...
(Пауза...)

3 учень: Пустельно скрізь, і голо, й одиноко...
Один лише дозиметричний пост...
(Пауза...)

Учитель: Це не просто дивна випадковість –
Є у цьому логіка страшна:
Приспано обов’язок і совість...

Такою постає в баченні наших сучасників, одна з найбільш глобальних проблем сучасності – проблема екології. Ми взяли тільки частку цієї проблеми. Але говорячи слово частку, я не маю на увазі, що вона маленька, вона велика, найбільша, найактуальніша і найстрашніша на сьогоднішній день.

Чи буде квітень, як завжди,
Дарунком весняної здоби,
Чи власним іменем біди
Ми назвемо його – Чорнобиль?

Слова , як люди, живуть своїм життям. Слова, як люди, мають свої біографії. З часом змінюють свій характер, свою суть. Такі метаморфози відбувалися і з словом Чорнобиль. Зірка Чорнобиль була символом романтики. Трава Чорнобиль була символом Батьківщини. Станція Чорнобиль була символом досягнень і прогресу. Місто Чорнобиль стало символом смерті.

1 учень:  Загидили ліси і землю занедбали,
Поставили АЕС в верхів’ях трьох річок.
Та хто ж ви є – злочинці, канібали?
Ударив чорний грім... І досить балачок.

2 учень:  Босоніж діти бігають малі,
Пройшла гроза і не була озонною.
І де тепер не зона на землі?
І де межа між зоною й не зоною?

3 учень: В яких лісах іще ви забарложені?
Що яничари ще занапастять?
І  мертві, і живі, і ненароджені
Нікого з вас довіку не простять.

4 учень:  Чи вам одним земля у нагороду,
Що ви її прибрали всю до рук?
На неї мають право од природи
Роса і сарна, соловей і крук..

Учитель: Думка про те, що залишимо ми майбутньому дневі, чим поділимося з прийдешнім поколінням, хвилювало завжди .Чи не про Чорнобиль ще півстоліття тому попереджував Василь Симоненко?

1 учень:  Круг багаття не танцюють дико,
Не беруться в бійці за чуби
Варвари із атомного віку,
Варвари з космічної доби.
Захищають горді ідеали,
Перегонять в гроші кров і піт,
Крізь холодні скельця-окуляри
Оглядають благодійно світ.
У палацах пишних – не в печері –
Варвари космічної доби
Мріють дати людству на вечерю
Атомні опеньки і гриби.

Учитель: Колись Ліна Костенко написала про новітніх “неандертальців”: ”Здається ж люди, все у них людське, але душа ще з дерева не злізла...” Це біль і сором , це бажання зачепити сарказмом за живе, вивести людину зі стану агресивної бездумності. Ця іронія викликана гримасами цивілізації. Рубіконом для неї став Чорнобиль. Чорнобиль – це межа, трагічний знак, фатум. Людство звідтоді почало нагадувати метелика, який летить на світло, щоб згоріти. І ніяка сила не може зупинити той його самовбивчий лет.

2 учень: Ми – атомні заложники прогресу.
У нас нема ні лісу, ні небес,
Так і живем – од стресу і до стресу,
Абетку смерті маємо – АЕС.

Учитель: За твердженням нашої Краснодонської поетеси Антоніни Листопад японський термін хібакусі, що означає – жертви радіоактивного опромінення, міцно ввійшов у наше життя.

3 учень: Хібакусі – уся Україна...
Білорусія – теж хібакусі,
До зомлілої вишні тулюся.
Де чужа, а де власна провина?
Опромінена кожна хвилина.
О, вогонь той вражає незримо!
Не з Тевтонії він...
І не з Риму
Біла тінь біля чорного тину.
До якої луни не озвуся –
Хібакусі... Уся Україна.
Білорусія вся – хібакусі.

Учитель: Болі і печалі рідного народу, трагедія своєї землі пройшли крізь поетову душу і серце і стали на папері рядками пісні. Пісні нашого сучасника Дмитра Павличка.
(Звучить пісня “На Чорнобиль журавлі летіли”. Виконує група учнів).
На Чорнобиль журавлі летіли,
З вирію вертались восени
Як сніжниця, попелище
Розвівалось в рідній стороні.
Там згоріли гнізда і гніздечка,
Посивіли хвоя і трава.
Журавлина крихітна вервечка
Напиналась, наче тетива.
Не спинились птиці на кордоні,
Де  сягає атомна яса.
І дивився батько з-під долоні,
І ридала мати в небеса.

1 учень: Людство прагне всесвіт осягнути
І себе у ньому зрозуміть.
А тривожне – бути чи не бути? –
Страшно над планетою висить.

2 учень: Чути птиць із непроглядних нетрів,
Світить сонце з голубих небес.
Грізна зона. Тридцять кілометрів.
З центром на Чорнобильській АЕС.

3 учень: На землі у домі вселюдському
Протиріч і негараздів тьма.
Будьмо, люди, обережні в ньому –
Іншого житла у нас нема.

4 учень: Хай стане мир міцнішим у стократ!
Хай над землею чисте небо буде!
Чорнобиль – попередження, набат,
Його уроків людство не забуде!