Чи можна навчати успішно без поточних домашніх завдань?

0

- 1

Середа, 16 березня 2011, 14:47

Чи можна навчати успішно без поточних домашніх завдань?
Погляд практика на освіту старшокласників.

Коли ми розповідаємо своїм майбутнім учням ліцею та їхнім батькам по те, що їх чекає навчання без домашніх завдань, то спочатку вони у це не вірять. Як колись не вірили в успіх такого підходу і колеги новоствореного, у 1989 році, ліцею. Вірить не вірили, але довірились – так вже наша, як кажуть: “Карта грально–навчальна лягла”. Для вчителів це було досить спокусливо, а учням тим більше. Не будемо забувати, що більшість з них самі по собі давно так живуть, хоча їм кожен день задаються чіткі і немаленькі щоденні завдання. Недаремно існують анекдоти про батьків, які просять один в одного списати домашнє завдання для своїх дітей.

Відповідальність і самостійність старшокласника у профільній школі.

Так вийшло, що спочатку доля познайомила з тим, як здійснюється профільне навчання старшокласників за кордоном. Для мене, людини, що звикла до типової загальноосвітньої школи, у якій намішані всі вікові групи і з якими усі вчителі працюють за однаковою схемою, було досить дивних речей. Одна з них – це робота без поточних домашніх завдань. Потім процес роботи у таких умовах сам собою продемонстрував, як без жорсткого поточного контролю з боку учителя учні у масових вимірах показують знання пройденого на такому високому рівні, що не доводилось спостерігати ні в одній радянській школі. Підкреслюю, іде мова всього лиш про формальні знання як такі. Поки не йдеться про рівень застосування , тобто компетентність. Але багаж для застосування у моїх колишніх алжирських учнів був дуже і дуже вагомим.

І насамкінець, ця ж доля посприяла у тому, щоб вдалося втілити аналогічні підходи в організації навчання наших херсонських ліцеїстів. Про суть такої організації я частково писав у різних статтях не вдаючись до конкретики. Дозволю собі деяку конкретику, чого зазвичай намагаюсь уникати, щоб не виглядати нудним, а головне, щоб не давати привід думати про якийсь успішний досвід як істину в останній інстанції. Чому?

Бо бачиться, що зараз стає вже зовсім реальною державна діяльність по формуванню справжньої профільної освіти старшокласників. Дедалі більше виникає закладів, у котрих школярі різних шкільних ступенів “живуть” на “власній” території, що дозволяє у природному режимі враховувати як вікові особливості, так і специфіку освітніх завдань. Останні не можуть не бути різними для початкової, основної та старшої школи. Тому старша школа, якщо вона хоче бути ефективною, зовсім по-іншому повинна організувати свою роботу, ніж звична уніфікована школа. Починаючи з розкладу дзвінків на уроки. Тим більше сформувати більш “дорослу” (читай – більш відповідальну) організацію навчальної роботи учнів і їхніх “профільних” учителів. Та ще зробити це без застосування методів прямого примусу.

Саме з цією метою і видається доцільним на своєму конкретному прикладі поділитись практикою реалізації принципу відповідального відношення учнів до вивчення програмного матеріалу в умовах відсутності поточних домашніх завдань. Тобто без настирливої опіки учителів. Причому організації навчальної роботи без домашніх завдань, не як якийсь цікавий індивідуальний підхід, а як досвід всього колективу, досвід - системного порядку.

Ця думка виникла під час перевірки фізичного диктанту по темі “Молекулярна фізика” одного зі своїх учнів – Андрія О. Написав матеріал по теорії дуже добре, але не так все гладко ще виходить у нього, як і в інших, при виконанні завдань по застосуванню теорії. Що цілком природно, та втім, не означає, що все так можна і залишати. Що ж ти, учень, будеш застосовувати, якщо є прогалини в знаннях основ дисципліни? Яку готуєш собі майбутню компетентність? Адже головне в освіті, як частині реального життя, не знання, як такі, а уміння їх застосувати.

На протязі більш ніж місяць було проведено п'ять лекцій по темі і ще одне спеціальне семінарське заняття на розуміння сутності вивчених фізичних величин. Власне учні на цьому занятті готувались до предметного диктанту, використовуючи свій конспект, книги з бібліотеки, а головне мали мене, як консультанта. Останнє значно продуктивніше, ніж довгий самостійний пошук необхідної відповіді у підручнику. Крім того було проведено по шість практичних занять з теми вже по групах, тобто з кожною половиною класу. Класи у нас, на жаль, досить великі – по 42 – 46 учнів у кожному.

Весь цей період учням додому нічого конкретного не задавалось. Жодного параграфа, жодної задачі. Досить того, що було в ліцеї, адже у кожного учня ще, крім фізики, три профільних предмети: алгебра, геометрія та інформатика.

Фізичний диктант замість усного домашнього опитування.

Фізичний диктант учні пишуть на практичному занятті, коли “моя” половина класу сидить за схемою: кожному учневі – окремий стіл. Тобто, списати не вдасться, а це головне. Друга половина класу на практичному занятті з математики. Тепер давайте подивимось, що довелось виконувати нашому герою – Андрію О. З тексту написаного учнем спеціалісту легко зробити висновки і про характер роботи (жирний текст курсивом диктував учитель, а потім робив паузу, щоб учень закінчив фразу) і про обсяг охопленого програмного матеріалу. Від учня приймається будь–який варіант правильного звучання, а не тільки як хотілось би учителю. Отже ... ( навчання у ліцеї провадиться двома мовами).

1. Атом – это ... наименьшая частица химического элемента.
2. Молекула – это… наименьшая частица вещества, которая отображает его физико-химические свойства.
3. Согласно МКТ атомы (молекулы) всегда в постоянном ... хаотическом, беспорядочном движении.
4. Между атомами тела действуют ... силы отталкивания и притяжения в зависимости от расстояния между ними.
5. Действие этих сил такое что... при увеличении расстояния между ними преобладают силы притяжения, а при уменьшении – силы отталкивания.
6. Если , то ... .
7. Средняя кинетическая энергия молекулы:
8. По основному уравнению МКТ идеального газа:
9. Масса одной молекулы
10. 1 моль – это... такое кол-во вещества, которое содержит тех структурных единиц, из которых состоит данное тело. Это такое кол-во вещества, которое содержится в 12 г. углерода.
11. Концентрация молекул
12. Число Авогадро- это ... кол-во структурных единиц, которое содержит 1 моль.
13. Молярная масса – это ... масса одного моля вещества.
14. Если m – масса одной молекулы, то...

15. Общее кол-во молекул ...
16. По уравнению Менделеева-Клапейрона имеем
17. Идеальный газ – это ... газ, структурные единицы которого взаимодействуют только посредством столкновений, между которыми отсутствуют (или ничтожно малы) силы взаимодействия и потенциальная энергия частиц которого равна 0.
18. Внутренняя энергия идеального газа
19. Работа идеального газа
20. Парциальное давление – это ... давление одной составляющей смеси, как если бы ей одной принадлежал бы весь предоставленный объём.
21. По закону Дальтона: общее давление смеси равно сумме парциальных давлений её газов-составляющих
22. При изотермическом процессе ... температура постоянна.

(давление обратно пропорционально его объёму)
23. При изохорическом процессе ... объём постоянный.

(давление прямо пропорционально абсолютной температуре)

24. При изобарическом процессе ... давление постоянно.

(объём прямо пропорционален абсолютной температуре).

Завдання оцінюється на “залік / незалік”. Для заліку необхідно по 18–ти позиціям дати правильний варіант відповіді (75% від всього завдання). Це відповідає 9–ти балам. До речі, 9 балів у нас на Україні означають, що учень вільно володіє тим матеріалом, що виставлено до атестації. У даному випадку фізичний диктант тестує всього лише володіння програмним матеріалом у плані простого формального знання, як такого.

Із 45 моїх учнів 10-Б класу, цей їх перший фіздиктант зі мною, вісімнадцять не змогли написати як Андрій. У них – незалік. Тому тепер кожен з них отримує ксерокопію тексту диктанту з незакінченими реченнями. Щоб отримати залік їм потрібно буде в усній формі відповісти, на вибірково вказані мною, речення. До або після уроків, чи на великий перерві. Остання у нас дійсно велика - 1 година 10 хвилин. Якщо хоч на одне з питань буде неправильна відповідь – повторюєш спробу заново. Якщо “незалік” залишиться до кінця семестру, то програма в електронному класному журналі не проставить семестрову оцінку. Учень отримує статус неатестованого з предмету, а тому питання його подальшого перебування у ліцеї буде розглядатись на педраді.

Таким чином нікого не потрібно заганяти до навчання, адже ти сам зробив свій вибір – бути ліцеїстом. А останнє означає – не просто вчитись, а обов’язково чомусь навчитись!

Здається, що цей сюжет ніяк не для організаторів освіти, а всього лише до уваги окремих рядових вчителів. Справа в тім, що коли описані підходи не здійснити у комплексному, системному порядку для всього колективу, то отримати позитивний ефект не вдається. Мається на увазі ефект щодо формування характерної для закладу атмосфери самостійної відповідальності старшокласників. Звичайно і закладу необхідно бути саме для старшокласників, а не просто, як організації, мета якої забрати дітей мікрорайону з вулиці. З вулиць мікрорайону доцільніше “забирати” їх у різні навчальні заклади.

До речі, про той же ефект, але вже навчальний. Всі без виключення учні мого класу змогли чітко розкрити поняття моля речовини. Але ж діти, що приходять із інших закладів і просяться до ліцею не в змозі зробити цього. Даремно, що з хімії та інших природничих дисциплін мають від дев'яти і вище балів. Для не спеціаліста зазначу, що без чіткого усвідомлення сутності поняття про кількість речовини, що вимірюється молями все подальше вивчення хімії – це плавання в пітьмі навпомацки. Не можливо оперувати процесами, якщо не знаєш, із яких стандартних базових кусочків вони складуються у своєму закономірному перебігу, як не спроможемося вибудувати будівлю, якщо чітко не уявляємо, що таке цеглина і “з чим її їдять”.

А далі тільки після такого занурення у основи програмного матеріалу через послідовні спроби первинного його практичного застосування ми переходимо до більш важливого етапу. Це вже тестування на визначення рівня умінь застосувати вивчене у конкретних умовах окремих задач чи завдань. Але перед цим, ще буде тематичне домашнє завдання, що задається у п'ятницю після останньої пари, а виконану роботу необхідно буде здати у понеділок до першої пари. При цьому, щоб учень не залишався сам на сам зі складним завданням прикладного характеру організовано особливий навчальний день.
У суботу весь ліцей віддається учителям фізики для детальних індивідуальних консультацій. Підкреслюю – день ІНДИВІДУАЛЬНИХ консультацій – це не для того, щоб вчитель знову “розпинався” біля дошки перед класом. Учитель разом з дітьми займають класну кімнату, щоб допомагати один одному розібратися із завданням, яке за раз накриває весь місячний програмний доробок. Учні допомагають один одному, бо така вже у юних натура з потягом до колективізму, до ствердження власної соціальної значимості і це добре. Але головне, що поруч з ними їх головний консультант – учитель. Це до нього в першу чергу по одному–два біжать діти і отримавши той чи інший поштовх до персонального локального успіху на конкретних перепонах із сяючого посмішкою радості відходять, щоб довершити справу вже самостійно. А це вже не тільки добре, а просто чудово. Не варто забувати спостереження мудрих: “Освіта починається із самоосвіти.”

Але якщо продовжувати, то потрібно поставити десь приблизно такий заголовок:
Єдине тематичне домашнє завдання місяця – замість поточних фрагментарних перевірок.

Та в тім, не певен, що є сенс про це писати. Якщо існує щось тобі цікаве і цінне, то це ще не означає, що воно є таким і для інших. Як говорив один з героїв Пауло Коельо: “А з чого ти взяв, що тебе повинні любити?” Чи як підказував Андрій Кураєв про християнина, котрий спізнав щось схоже на Божу благодать. Той бігає навкруги, кожного хапає за рукав і тягне, щоб показати своє відкриття.

Для освітянської продуктивності потрібно навпаки, щоб у першу чергу самі школярі у масовому порядку бігали і шукали вмілих учителів. А це можливо тільки за такої організації суспільства дорослих, за якої ціниться реальна ОСВІЧЕНІСТЬ, а не щось інше, як залишається дотепер. Не будемо забувати, що живемо у період постіндустріальний, на носі інформаційне суспільство, суспільство ЗНАНЬ.

От зараз ми є свідками, як одні кричать: “Необхідно міняти систему освіти”, а інші не меншим криком волають: “Необхідно зберегти вітчизняну систему освіти”. Та не можливо жити без системи освіти, саме СИСТЕМИ, як тієї “істоти”, що має здатність до саморегулювання і саморозвитку. Змінювати власне перспективним буде відношення до освіти, особливо з боку самих школярів. Навколо них, у дорослому світі, досить є привабливого, що досягається за рахунок більшої освіченості. Тільки прикро, що в Україні до сих пір остання – не є головним аргументом.

Бєлий Володимир
заступник директора фізико–технічного ліцею м. Херсона