+ 1
0

Перспективний план роботи з батьками
з питань захисту прав дитини.

№ № з/п

Зміст роботи

Відповідальний

1

Підбір нормативно- правових документів по проблемах захисту прав дитини. Оформлення папки „Документ, що захищає дитинство".

   Вих-методист

2

Оформлення інформаційного стенду „Дитинству- найвищій пошанівок".

Вих-методист

3

Підбір матеріалів для батьківських куточків „ Захист прав дитини".

Вихователі

4

Вивчення питань,які цікавлять батьків і оформлення папок - пересувок.Скласти план роботи правової вітальні для батьків .

Вих-методист Вихователі

5

Ділова гра для батьків „ Скринька добрих порад".

Вих-методист

6

Анкетування батьків „ Батьківські проблеми і їх рішення".

Вих-методист

7

Поповнення картотеки для батьків „Дітям це цікаво знати".

Вих-методист

КОНСУЛЬТАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ

Покарання для дитини

Не поспішайте покарати. Намагайтеся впливати на дитину проханнями (які, звичайно, відповідають її вікові та можливостям). Це найефективніший спосіб щось пояснити. Вдаватися до покарань варто лише в крайньому разі. Покарання має відповідати вчинку, і дитина повинна розуміти, за що її карають. Надмірне покарання може негативно позначитися на психічному та фізичному здоров'ї дитини. Тож перш ніж вдатися до такої виховної міри впливу, зважте сто разів усі за та проти. Зробити правильний вибір вам допоможе ця пам'ятка.
Покарання — серйозний замах на фізичне та психічне здоров'я дитини.Навіть якщо дитина завинила, не забирайте в неї подарунків, які вона перед тим отримала. Не залишайте її без похвали чи винагороди, що вона їх заслужила вже після того, як завинила.
Не карайте дитину із запізненням. Краще вже не карати зовсім, адже запізніле покарання не дає малюкові змоги виправитися.Не нагадуйте дитині про її "старі гріхи". Не заважайте їй "починати життя спочатку". Покараний — вибачений. Інцидент вичерпано!
Незалежно від ступеня провини та повноти усвідомлення дитиною своєї помилки, вона не повинна сприймати покарання як свідчення переваги вашої сили над її слабкістю, як приниження її гідності. Дитина має боятися не покарання, а того, що вас засмутить її вчинок, вашого розпачу через необхідність вдаватися до такого виховного заходу. Шведську дитячу письменницю Астрід Ліндгрен завжди непокоїло жорстоке ставлення батьків до своїх дітей. "Скільки дітей отримали свої перші уроки насильства від тих, кого любили, — від власних батьків — і потім понесли цю "мудрість" далі, передаючи її з покоління в покоління!" — писала письменниця. На підтвердження того, що покарання — надзвичайно важкий іспит для дитини, Астрід Ліндгрен розповіла досить повчальну історію, почуту від однієї жінки. "Колись люди вважали, що виховання без різки неможливе. Сама жінка в це не дуже й вірила. Проте одного разу її маленький син добряче завинив. І їй тоді здалося, що він заслуговує на покарання. Жінка наказала хлоп'яті піти й самому зірвати різку. Той пішов і його довго не було. Нарешті він повернувся весь у сльозах і сказав: "Різки я не знайшов, але ось тобі камінь, який ти можеш у мене кинути". Мати розплакалася, бо раптом побачила всю ситуацію очима дитини. Хлопчик, мабуть, розмірковував: "Якщо мати хоче зробити мені боляче, для цього підійде й звичайний камінь". Жінка поклала той камінець на кухонну поличку, де він і лишався багато років по тому як вічне нагадування про обіцянку, яку дала тоді жінка сама собі: "Жодного насильства!"Так, дорослі мають забути про насильство щодо дітей. Жорстокі методи виховання принижують особисту гідність малих, призводять до серйозних психологічних стресів. А сучасному малюкові і так доводиться жити в умовах підвищеного стресу. Батьки зазвичай не зважають на відмінність між тим, як вони сприймають світ, та як його сприймає дитина. Вони практично пригнічують її зайвою інформацією та непосильними для неї емоційними і фізичними навантаженнями. Усе це не минає для дитини безслідно: в сучасних малят з'являються такі "дорослі" захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень. Є над чим замислитися, чи не так?
Причиною неадекватної поведінки дитини, психічних розладів можуть стати навіть щоденні побутові розмови батьків з малюком. Адже більшість дорослих часто зовсім не зважає на дрібні зауваження та вирази, які зазвичай використовують у своєму мовленні, спілкуючись з дитиною. А саме ці "дрібниці" інколи дуже сильно впливають на дитину і здатні сформувати в неї стійкий негативізм щодо батьків.

«Правове виховання
і педагогіка толерантності в сім'ї»
Коли маля з'явилося на світ , ми хочемо , щоб воно було здорове. Зокрема добре розвивалося психічно. І лише набагато пізніше починаємо замислюватися , якою людиною воно стане.
Наше дитя поступово опановує загальні . властиві форми поведінки серед людей і розвивається як індивідуальність. Збереження стосунків зі своїми батьками та близькими людьми – передумова , за якої особистість нормально розвиватиметься. Отже , добре ставлення близьких , особливо мами й тата, необхідне дитині. Толерантне ставлення до дитини - вагомий чинник виховання.
Потреба у визнанні - одна з найбільш значущих людських потреб. В ім'я цього дитина вчиться все робити краще – малювати, стрибати, бігати і т. д. Прагне бути кращою сама, аби стверджуватися в своїх моральних якостях. Як же вона старається.
Не будемо іронізувати над нашим малюком! Не травмуйте сина чи доньку репліками типу «У тебе не вийде, облиш це заняття», «Відчепись від мене і дай мені спокій», «Іди геть, я тебе не люблю». Не можна казати малому, що він тупий , брехун, баран, упертий віслюк тощо. Не вважайте , що приниження – дійовий засіб. Воно ще ніколи не давало позитивного результату. Позбавлення перспективи, зміцнення особистості не зміцнюють віри дитини в себе. Тільки батьківська любов і віра народжують оптимізм, бажання бути кращим. Дитина потребує емоційної підтримки, особливо батьківської.
Варто звернутися до батьківської інтуїції, яка підкаже , як зробити так, щоб дитина за власним бажанням , свідомо прагнула подолати свої недоліки. Наше маля – вже особистість. Але на шляху до розвиненої дорослої особистості на нього чекає стільки випробувань. Маля не може само розвивати свою унікальність. Йому потрібні постійне заохочення, довірче спілкування та батьківська любов.
Почуття власної гідності дає дитині змогу повніше реалізувати свої природні здібності, стимулює позитивні і захищає від негативних. Почуття власної нікчемності є проявом неприязні до самого себе, гальмує особистісний розвиток, блокує ініціативність,утруднює саморегуляцію. Тому забезпечення оптимальних психолого – педагогічних умов формування позитивного оцінного ставлення до себе – важливе завдання родинного і суспільного виховання.
Правильна оцінка дитиною свого «Я» є регулятором її моральної поведінки, лежить в основі знань про свої права та обов'язки , на ній ґрунтуються такі почуття як відповідальність, сором, провина, совість тощо.
Кожна дитина повинна знати свої права, обов'язки, розуміти і вміти пояснювати відмінність між ними. Діти повинні розуміти зв'язок між поняттями право, правило, честь, обов'язок. Ми, дорослі , маємо сформувати в дітей розуміння того . що в своїй поведінці треба керуватися моральними нормами , знати припустимі межі дозволеного. Ми маємо сприймати свою дитину як рівну собі людину.
У « Декларації про права дитини» ( 1959 р.) сказано : « Ми - діти світу. Хто б не були наші батьки, де б ми не жили і в що б ми не вірили, поводьтеся з нами , як з рівними. Ми гідні того, щоб отримувати все найкраще з того, що може дати світ, захищайте нас , щоб ми мали можливість рости гідно й вільно.»
Правове виховання актуальне для сьогодення. У Базовому компоненті дошкільної освіти чітко окреслено зміст і обсяг знань, умінь і навичок з проблеми правового навчання. Він зорієнтований на системно організоване життя дитини дошкільного віку, створення таких соціально – педагогічних умов організації життєдіяльності, що допомагають їй якнайповніше само реалізуватися. Для засвоєння цих знань дітям пропонуємо дидактичні ігри, вправи на розвиток уваги дитини до самої себе, своїх почуттів, переживань; навичок спільної діяльності , почуття колективізму, розуміння інших людей; на усвідомлення стосунків у сім'ї ; розуміння своєї унікальності; формування адекватної самооцінки. Розроблені вправи, ігри, завдання спонукають дитину до проявів ініціативності, самостійності, здатності до творчого розв'язання різних проблем, поваги до чужої думки, об'єктивної самооцінки.
Американський психологи Вірджинія Сатір сказала : « Якщо ми хочемо змінити світ, треба змінити сім'ю ». Батьки – перші вчителі у школі становлення особистості. Тому звертайте інтерес до проблем захисту прав та гідності ваших дітей.

Анкета для батьків
Батьки, дайте відповіді на питання, обираючи правильну відповідь із запропонованих.
1.Хто несе відповідальність за забезпечення умов життя, що необхідні для розвитку дитини?
а) Уряд України;
б) місцеві органи влади;
в) батьки та інші особи, які виховують дитину.
2. Яким чином має дотримуватися в освітньому закладі охорона здоров'я вихованців?
а) педагогічні працівники повинні регулярно проходити медичне обстеження;
б) правильно організовувати харчування, заняття вихованців;
в) направляти вихованців зі слабким здоров'ям до спеціалізованих оздоровчих закладів;
г) створювати умови, що гарантують охорону та зміцнення здоров'я вихованців.
3. Вам стало відомо, що Ваші сусіди жорстоко поводяться зі своєю дитиною. Якими будуть Ваші дії?
а) поговорити з батьками дитини і зазначити про їх неправильні дії;
б) повідомити освітній заклад, який відвідує дитина;
в) зателефонувати до органів опіки і повідомити координати сім'ї, де порушують права дитини;
г) не втручатися, тому що батьки самі знають, що роблять.
4. Між батьками під час розлучення виникла майнова суперечка.У ході судового розгляду в юридичній процедурі необхідна участь шестирічної дитини. Чи має право будь-хто з батьків представляти її інтереси?
а) Так, тому що батьки є захисниками прав і законних інтересів дітей;
б) так, якщо цей представник батьків мешкає разом з дитиною;
в) ні, органи опіки повинні надати дитині представника її прав;
г) ні, дитина має право на власну думку.

Анкета з правового виховання для батьків

1. Чи потрібні дітям права?
2. Як на вашу думку, які права мають діти-дошкільнята?
3. Від кого або від чого залежить захист прав дитини дошкільника?
4. Чи є у вашої дитини почуття особистої гідності? В чому воно проявляється?
5. Чи є ваша дитина особистістю, яка має право на повагу?
6. Чи чує ваша дитина зауваження, які принижують її гідність?
7. Які зауваження, на вашу думку, принижують гідність дитини?
8. Чи висловлюєте ви своїй дитині своє захоплення нею і чи говорите ви їй щодня, що ви її любите?
9. Чи просите ви вибачення в дитини, коли ви не праві?
10.Чи знає ваша дитина межі дозволеної поведінки? Чи відомо їй, які покарання на неї чекають у разі порушення цих меж або правил? Чи використовуються ці покарання?
11.Яку консультацію ви б хотіли отримати стосовно прав та обов'язків батьків та захисту прав особистих дітей?

Вправа: Квітка «щаслива дитина»
Мета: ознайомлення батьків з основними правами дитини.
Хід:
Дітей часто називають квітами життя. А що потрібно для того, щоб виросла красива, пишна, яскрава, здорова, пахуча квітка?
(Батьки зазначають, що про квітку потрібно дбати – поливати її, скородити грунт, удобрювати, забезпечувати доступ тепла і світла).
Пропоную Вам виростити незвичайну квітку, яка називається «щаслива дитина». А допоможуть нам символи до статей Конвенції ООН.
Ведучий кладе на підлогу обруч, а всередину обруча – портрет усміхненої дитини. Він є серцевиною квітки.
Батьки розміщують їх навколо обруча:
 Право на відпочинок.
 Право на інформацію.
 Право на освіту.
 Право на сприятливі умови виховання.
 Право на сім'ю.
 Право на повноцінне харчування.
 Право на медичний догляд.
 Рівноправ'я.
 Право на життя.

Пам'ятки
Пам'ятка батькам
Всі люди на Землі мають рівні права та свободи!
Це закріплено Декларацією Прав Людини, що прийнята Генеральною Асамблеєю 00Н у 1948 році.
Ваша дитина, як і будь-яка інша людина, має рівні людські права.
Права дитини закріплені Конвенцією Про Права Дитини, що проголошена Генеральною Асамблеєю ООН у 1989 році.
Кожна дитина має право:
- на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку;
- на захист здоров'я та медично-санітарне обслуговування;
- на захист від поганого поводження, від відсутності турботи з боку батьків, або опікунів;
- на захист від жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність людини видів поводження чи покарання;
- на захист від сексуальних домагань;
- на проживання з батьками та на підтримку контакту з батьками у разі їх розлучення;
- на вільне висловлювання поглядів з усіх питань, що стосуються життя;
- на свободу думки, совісті, віросповідання;
- на особисте життя, на недоторканість житла, таємницю кореспонденції.
Права дитини порушуються:
- коли не забезпечена безпека її життя і здоров'я;
- коли її потреби ігноруються;
- коли по відношенню до дитини є випадки насилля або приниження;
- коли порушується недоторканість дитини;
- коли дитину ізолюють;
- коли дитину залякують;
- коли вона не має права голосу при прийнятті важливого для неї рішення;
- коли вона не може вільно висловлювати свої думки і почуття;
- коли її використовують і нею маніпулюють;
- коли її особисті речі не є недоторканими.
ПАМ'ЯТАЙТЕ!
Дитина буде поважати права інших людей, якщо її права будуть поважаться, якщо вона сама буде складати правила поведінки і нести за них відповідальність.
Не бійтеся допомогти і захистити свою дитину!

Пам'ятка для кожного
Караючи — подумай: «А навіщо?»

1. Покарання не має шкодити здоров'ю дитини — ані фізичному, ані психічному. Більше того, за своєю сутністю покарання має бути корисним.
2. Якщо у вас є сумніви: карати чи не карати, не карайте. Навіть якщо вже зрозумі¬ли, що ви занадто довірливі й нерішучі. Жодної «профілактики», жодних покарань про всяк випадок!
3.3а один раз — одне. Навіть якщо скоєно одразу кілька вчинків, покарання може бути суворим, проте лише одне й за все «оптом», а не по одному за кожну провину.
4.Краще не карати зовсім, аніж карати із запізненням.
5.Покараний — пробачений. Інцидент вичерпано. Про старі провини ані слова. Не заважайте дитині починати життя спочатку.
6. Якою б не була провина, покарання не має сприйматися дитиною як перемога сили над слабкістю, як приниження.
7. Дитина не повинна боятися покарання. Вона має боятися не гніву, а засмучення від її провини.

Тест
Як ви ставитеся до своєї дитини?
Одвічна проблема батьків і дітей... І чи завжди у ній винні діти? Чи завжди бездоганні батьки? Свою частку в загальному процесі часом важко усвідомити, не зазир¬нувши у люстерко запитань і відповідей. Отож ваші «так» і «ні» на подані нижче судження.
1. Я вважаю за свій обов'язок знати все, про що міркує моя дитина.
2. Я відчуваю приязнь до дитини.
3. Добрі батьки оберігають дитину від життєвих негараздів.
4. Я завжди намагаюся допомогти своїй дитині.
5. Трапляється, глузування зі своєї дитини дає їй користь.
6. Я відчуваю прикрість щодо моєї ди¬тини.
7. Мені здається, що інші діти потіша¬ються над моєю дитиною.
8. Моя дитина погано поводиться навмисне, щоб зробити мені прикрість.
9. Моя дитина вбирає у себе все по¬гане.
10. Мою дитину важко навчити шля¬хетності, хоч би там що.
11. Я беру участь у житті своєї дити¬ни.
12. Коли знайомі розповідають про своїх дітей, мені трохи прикро, що моя дитина не така розумна й здібна, як хотілося б.
13. Я жалію свою дитину.
14.Коли я порівнюю свою дитину з однолітками, вони видаються мені до¬рослішими за мою і своєю поведінкою, і висловлюваннями.
15. Я охоче присвячую дитині свій вільний час.
16. Мені часто шкода, що дитина до¬рослішає, я з ніжністю згадую її малень¬кою.
17. Я мрію, щоб моя дитина досягла всього того, що мені особисто вдалося досягти в житті.
18. Батьки також мають пристосову¬ватися до дитини, а не лише вимагати цього від неї.
19. Я намагаюся виконувати всі про¬хання моєї дитини.
20. У конфлікті з дитиною часто виз¬наю, що правда на її боці.
21. Діти рано довідуються, що батьки можуть помилятися.
22. Головні причини вередувань моєї дитини — егоїзм, упертість і лінощі.
23. Неможливо нормально відпочи¬вати, коли під час відпустки дитина зі мною.
24. Найголовніше, щоб у дитини було спокійне і безтурботне дитинство, а решта додасться.
25. Моя дитина може вибити з колії будь-кого.
26. Моя дитина часто дратує мене.
27. Я не вірю своїй дитині.
28. За суворе виховання діти дякують згодом.
29. Моя дитина нездатна сама щось робити, а коли й зробить, то завжди не до ладу.
30. Моя дитина буде непристосованою до життя.
31. Моя дитина подобається мені та¬кою, яка вона є.
32. Я уважно стежу за станом здо¬ров'я моєї дитини.
33. Я постійно захоплююся своєю ди¬тиною.
34. Дитина не повинна мати таєм¬ниць від батьків.
35. Я високо поціновую здібності моєї дитини й не соромлюся цього.
36. Бажано, щоб дитина дружила з тими дітьми, які подобаються її бать¬кам.
У цьому тесті ваше батьківське ставлення аналізується за п'ятьма напрямками:
• рівень емоційного сприйняття дитини;
• взаємодія з нею;
• міра дистанції у спілкуванні;
• характер контролю за по¬ведінкою;
• особливості вашого сприйняття і розуміння дитини.
Бали визначаються за ствердну від¬повідь і підраховуються окремо по кожній шкалі.

Прийняття заперечення
Пункти 5, 8, 10,12, 14,15, 22, 23, 25, 26,27,30,31,35.
Ця шкала відбиває ваше емоційне ставлення до дитини. За незначної кіль¬кості набраних балів (0—5) ситуація ідеальна: ви поважаєте особистість своєї дитини, не ставите до неї необґрунтованих вимог, прагнете спілкува¬тися з нею на рівних, забезпечуєте ат¬мосферу підтримки й любові. Як прави¬ло, у таких батьків діти самостійні, творчі й добрі. Високий показник балів (8—14) засвідчує перетворення пози¬тивного емоційного сприйняття у цілко¬виту протилежність — заперечення: ва¬ша дитина видається вам недолугою, невмійкою, невихованою... Ви їй не довіряєте, не поважаєте її. За такого ви-ховання діти або й справді зростають пасивними страдниками, або озлобле-ними вовченятами.
Взаємодія
Пункти 2, 4, 11,13, 18,20, 21.
Високі бали на цій шкалі (5—7) відби¬вають найбільш бажаний спосіб взаємодії з дитиною: ваше зацікавлен¬ня її справами й намірами, допомогу й співчуття, схвалення ініціативи та са¬мостійності. Ви високо поціновуєте здібності дитини, даєте їй добрий зра¬зок взаємодії з іншими людьми і цим сприяєте успішному налагодженню нею міжособистісних контактів.
Дистанція
Пункти 3, 16,19, 24, 33.
Йдеться про міжособистісну дис¬танцію у ваших взаєминах з дитиною. Чим вищий показник на цій шкалі (мак¬симум 7 балів), тим сильніша тенденція до симбіозу: почуваєтеся з дитиною од¬ним цілим, прагнете оберігати її, задо¬вольняти. Постійно тривожитеся за неї, особливо у складні періоди, гнітите її дріб'язковою опікою.

Контроль
Пункти 1, 17, 28, 32, 34.
Шкала відбиває форму і характер контролю за поведінкою дитини. Якщо ви набрали 4—5 балів, маєте замисли¬тися: чи не справляєте негативний вплив на її особистість надмірною авто¬ритарністю? Добре знаєте індивіду¬альні риси, звички, думки, почуття, але користуєтеся цим для маніпулювання нею. Перевантажуєте музичною шко¬лою, фігурним катанням, правилами поведінки за столом, нав'язуєте дитині свої погляди й не визнаєте за нею пра¬ва голосу. Вимагаєте цілковитого послу¬ху й не гребуєте суворим покаранням. Тож не дивуйтеся, що згодом матимете вдома або хлопчика для побиття, або робота-поліцейського...
«Маленький невдаха»
Пункти 4, 6, 7, 9, 16, 29, 36.
Так можна визначити ваше сприй¬мання дитини, якщо ви набрали на цій шкалі понад 4 бали. Це відбиває ваше прагнення інфантилізувати дитину, зро¬бити її залежною від вас. Вважаючи її непристосованою до життя, не випус¬каєте з поля зору, суворо контролюєте, оберігаєте від зовнішніх впливів. Але ж рано чи пізно таку тепличну рослину доведеться висаджувати у відкритий ґрунт суворої дійсності.

Декілька коротких правил для батьків
1. Показуйте дитині, що її люблять такою, якою вона є , а не за якісь досягнення.
2. Не можна ніколи (навіть у пориві гніву ) говорити дитині, що вона гірша за інших.
3.Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які її запитання .
4. Намагайтесь щодня знаходити час , щоб побути наодинці зі своєю дитиною.
5.Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками , але й із дорослими.
6. Не соромтесь підкреслювати, що ви пишаєтеся своїм малюком .
7. Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини .
8.Завжди говоріть дитині правду , навіть коли вам це невигідно.
9. Оцінюйте тільки вчинки, а не її саму.
10. Не домагайтеся успіху силою . Примус – найгірший варіант морального виховання . Примус у сім'ї порушує особистість дитини .
11. Визнайте право дитини на помилку .
12.Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів .
13. Дитина ставиться до себе так , як ставляться до неї дорослі .
14. І взагалі , хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини , і тоді ви краще зрозумієте , як її виховувати .

e-max.it: your social media marketing partner
Attachments:
Download this file (9876542345.doc)9876542345.doc91 Kb