0
- 1

ВИЙДИ-ВИЙДИ, СОНЕЧКО!

Мета: Розвивати творчі здібності, збагачувати словниковий запас. Пробуджувати у дітей естетичні почуття, розвивати їхні пізнавальні інтереси. Виховувати любов до природи, бажання словами змальовувати красу навколишнього світу.
Обладнання: малюнки із зображенням сонечка, прислів'я, заклички; кукурудзяна крупа, клей, папір, пензлики.
Хід заняття
1. Теоретична частина
- Загадка: Гарне, добре, на всіх людей дивиться, а людям на себе дивитись не дозволяє (Сонце).
- Бесіда: Хто із вас бачив сонечко? А коли ви його бачили – вдень, чи вночі? Як ви гадаєте, куди дівається сонечко вночі? (Демонстрація: лампа та глобус – продемонструвати, як змінюються частини доби на планеті)
- Розгляд малюнків із зображенням сонця.
- Дидактична гра «Яке сонечко?» (вчити дітей підбирати епітети для опису сонечка.)
- Бесіда про Бога Сонця в слов'ян.
- Вивчення заклички.

2. Практична частина.
- вибір крупи, з якої можна зробити аплікацію.
- обговорення та показ способу виготовлення аплікації.
- самостійна робота дітей.

Дажбог
Стародавні слов'яни вважали Сонце, Блискавку і Вогонь - два небесних Полум'я і одне земне - рідними братами, синами Неба і Землі.
Бога Сонця називають Даждьбог (або, в іншому вимові, Дажбог). Це не від слова «дощ», як іноді помилково думають, це значить - «що дає Бог», «той, хто подає всіх благ». Слов'яни вірили, що Даждьбог їздить по небу на чудовій колісниці, запряженій четвіркою білих коней златогрівих із золотими крилами. А сонячне світло походить від вогняного щита, який Даждьбог возить з собою. Вночі Даждьбог із заходу на схід вимірює нижнє небо, світячи Нижньому Світу. Двічі на добу (вранці та ввечері) він перетинає Океан-море на лодьї, запряженій водоплавними птахами - гусьми, качками, лебедями.
Тому наші предки приписували особливу силу оберегом (це слово походить від дієслова «берегти», «оберігати» і позначає амулет, талісман) у вигляді качечки з головою коня. Вони вірили, що славетний Бог Сонця допоможе їм, де б він не перебував - у Денному Світі або в Нічному, і навіть по дорозі з одного в інший. У «Слові о полку Ігоревім» російські люди названі «Дажьбожьімі онуками», - онуками Сонця. Хоча розповідається там про події, що відбулися без малого через двісті років після офіційного прийняття християнства.Ранкова і Вечірня Зорі вважалися сестрою і братом, причому Ранкова Зоря була Сонця дружиною. Кожен рік, під час великого свята літнього сонцестояння (нині відомого нам як Іванов день), урочисто святкувався їхній шлюб.
Слов'яни вважали Сонце всевидячим оком, яка суворо наглядає за моральністю людей, за справедливим дотриманням законів. Недарма в усі часи злочинці очікували настання ночі, ховаючись від правосуддя - не тільки земного, але й небесного.

Вийди, вийди, сонечко,
На дідове полечко,
На бабине зіллячко,
На наше подвір'ячко,
На бабине зіллячко,
На наше подвір'ячко,

На весняні квіточки,
На маленькі діточки.
Там вони граються,
Тебе дожидаються.
Там вони граються,
Тебе дожидаються.

e-max.it: your social media marketing partner
Attachments:
Download this file (4576068907.doc)4576068907.doc33 Kb