0
- 1

Управління освіти Чернівецької міської ради
Міський методичний кабінет

Опис досвіду
музичного керівника
ДНЗ № 41
«Центр розвитку дитини»

Гавриш Тетяни Ярославівни
з проблеми:

«Сходинки до співацької майстерності»

м.Чернівці
2015р.


«Заспівають діти - заспіває народ», - писав К.Д. Ушинський. А любитимуть спів діти чи ні, залежить від дорослих.
Дошкільний вік - найсприятливіший період для формування і розвитку мови та голосу дітей, в тому числі співочого.
Протягом останніх років Тетяна Ярославівна поглиблено працює над формуванням вокально–хорових навичок, культурою виконання пісень, розвитком та розширенням співочих можливостей дошкільнят.
Насамперед, вона опрацювала методичну літературу з даної проблеми, виготовила та закупила наочність, знайшла однодумців серед колег, що дало великий поштовх до творчої діяльності.
Метою роботи Тетяни Ярославівни є розвиток співочих навичок у дітей дошкільного віку. Для досягнення мети ставить такі завдання:
1) виховання у дітей інтересу до співочої діяльності;
2) розвиток емоційної чутливості;
3) формування співочих навичок;
4) розвиток виконавської майстерності;
5) розширення музичного кругозору та уявлення про навколишній світ;
6) засвоєння навичок колективного та індивідуального співу;
7) розвиток дитячої пісенної творчості.
Зміст роботи музичного керівника з розвитку вокальних даних подається у схемі:

Роботу з формування співочих навичок Тетяна Ярославівна розпочала з підбору пісенного репертуару. Адже важливо підібрати таку пісню, яка була б співзвучна настрою дітей, відображала їхні інтереси та уявлення про навколишній світ, духовно розвивала, була доступною для виконання, тобто відповідала віку та вокальним можливостям дітей. Цьому пошуку сприяє зібрана нею нотна література та багата фонотека (додаток 1). Правильно підібраний репертуар сприяє розвитку співочих навичок та виконавської майстерності дітей. А якщо пісня полюбилася, діти співають її за власним бажанням не тільки на заняттях. Вони надовго запам'ятовують її, включають в ігри, із задоволенням «виступають» перед глядачами.
Плануючи вокальну роботу на музичному занятті, музичний керівник включає такі компоненти:
1) вокально-рухову гімнастику;
2) вокалізацію при слуханні музики;
3) вокально-хорові вправи для розвитку голосу і слуху різних видів (поспівки);
4) пісні;
5) музично-дидактичні ігри;
6) хороводи, танці зі співом;
6) музичні ігри;
7) народні хороводні ігри;
8) гру на музичних інструментах до пісні;
9) пісенну творчість ( вокальну імпровізацію)
Навчаючи малюків співати, вона враховує, що голосовий апарат дошкільнят крихкий, ніжний, гортань з голосовими зв'язками ще недостатньо розвинені, зв'язки короткі, звук слабкий, багато дітей мають логопедичні дефекти. Тому підбирає такі прийоми вокальної роботи, які найбільш ефективно сприяли б не лише розвитку дитячого голосу, а й берегли голос дитини. Для цього, зважаючи на специфіку роботи нашого дошкільного закладу, вона у своїй роботі використовує і здоров'язберігаючі технології:
 валеологічні пісеньки-співаночки;
 дихальні вправи;
 артикуляційну гімнастику;
 музичні пальчикові ігри;
 мовленнєві вправи та ігри.

Розпочинаючи роботу безпосередньо над вокально - хоровим співом, Тетяна Ярославівна, перш за все, звертає увагу дітей на правильну співочу поставу, пояснює її значення для правильного співу. Враховуючи особливості дитячого організму, музичний керівник поєднує позицію сидячи на стільці з позицією стоячи. Для підтримки інтересу дітей до співу педагог включає елементи логоритміки (додаток 2). Ці вправи, що поєднують слово, рухи і музику (спів), дуже подобаються дітям, дозволяють їм порухатися під час малорухомих видів музичної діяльності.
Дуже важливо при співі навчити дитину правильно і в потрібному місці брати дихання. Дітям молодшого дошкільного віку слід брати дихання між словами, не розриваючи їх, а старшим дітям - між музичними фразами. Для формування правильного мовного і співацького дихання, музичний керівник використовує елементи дихальної гімнастики О.М. Стрельникової (додаток 3).
Враховуючи можливості дитячого голосу, Тетяна Ярославівна не починає виконувати пісні без підготовки та налаштування голосового аппарату.
Особливу роль відіграє тут правильний підбір голосових вправ, у тому числі музичних привітань, валеологічних пісеньок, з яких починає педагог всі музичні заняття (додаток 4). Такі вправи готують голосові зв'язки до співу, розвивають звуковисотний і ритмічний слух. Нескладні тексти і мелодія, що складається зі звуків мажорної гами, тризвуків, піднімають настрій, покращують емоційний клімат заняття, готують голос до співу. Їх виконання можна супроводжувати самомасажем біологічно активних зон обличчя та шиї ритмічними рухами та жестами.
Важливою в навчанні співу є робота над артикуляцією та дикцією дітей, оскільки при співі потрібно правильно і чітко відтворювати звуки. Під час занять Тетяна Ярославівна вчить дітей співочої дикції, пояснює їм, що треба співати пісню так, щоб слухачі могли зрозуміти, про що в ній співається, показує, як вимовляються окремі фрази і слова. Для вироблення навичок виразної дикції, і як розминку перед співом, використовує вправи артикуляційної (додаток 5) та пальчикової гімнастики (додаток 6), ритмодекламації.
При підборі даних вправ педагог дотримується рекомендацій вчителя-логопеда. В результаті цієї співпраці підвищується показник рівня розвитку мовлення дітей, співочих навичок, поліпшується музична пам'ять, увага та міміка.
Для чіткої вимови звуків музичний керівник застосовує також скоромовки та чистомовки (додаток 7). Вони розвивають у дитини швидкість чергування різних звуків, що регулюють темп артикуляційного руху м'язів (рухливість губ, язика, щік), покращують звуковимову окремих фонем, виправляють мову. Практикує Тетяна Ярославівна виконання дітьми скоромовок в різних варіантах: від співу пошепки - до гучного звучання, від повільного - до швидкого темпу, від колективного - до розподілу тексту за ролями. При цьому враховує і емоційний аспект, щоб текст не був «сухим» звертає увагу на міміку та емоційність виконання.
Як одну із форм творчої роботи з дітьми для розвитку не тільки мовного та голосового апарату, але і для музичного виховання взагалі, вона використовує мовленнєві вправи та ігри, які беруть початок із системи «елементарного музикування» Карла Орфа. У цих іграх співається, або ритмічно декламується текст хором, соло чи дуетом. До звучання додаються музичні інструменти, «озвучені» жести: оплески, клацання пальцями, притупи, а також рухи. Такі мовленнєві ігри дозволяють дітям зміцнити голосовий апарат і оволодіти всіма виразними засобами музики (додаток 8).
Роботу над інтонуванням (точним відтворенням мелодії) починає з поняття висоти звуку. Спочатку пропонує дітям виконати вправи на звуконаслідування та імітацію голосів тварин, птахів у різних регістрах, потім співають різні поспівки та примовки. Щоб навчити дітей співати протяжно, співуче, починаючи з молодшої групи, вчить їх протягувати окремі звуки, кінці музичних фраз. Використовує для цього повторення вивчених пісень з супроводом та а сареllа, а також прийоми «малювання голосом» та елементи вокалотерапії.
«Малювання голосом» - цей новий вид в діяльності музичного керівника, що являє собою вільне ковзання голосом по намальованих лініях. Перш ніж почати працювати з намальованими моделями, діти пробують зображувати голосом завивання хуртовини, вітру, політ жука або птиці, краплі дощу, падіння зірки ... У молодшій групі – «малюють» голосом хмаринку (протягують звуки -о-, -у-, - а- і обводиться контур хмаринки. А дітям старшої групи подобається «малювання голосом» силуету тварини (додаток 9).
Щоб діти могли легко визначити напрямок руху мелодії, музичний керівник використовує моделювання (показ руху рукою, музично-дидактичні ігри, фланелеграф).
Для досягнення хорового ансамблю – злагодженого співу дітей, Тетяна Ярославівна намагається привчити дітей слухати свій голос та голоси інших дітей, зливатися при колективному співі в унісон, стежить, щоб жоден голос не виділявся. Ансамбль у дітей досягається поступово. У другій молодшій групі на початку року малюки включаються в спів лише після того, як почне співати педагог, а вже в кінці року починають пісню по закінченні музичного вступу. Помітний результат у формуванні навичок ансамблевого співу дає прийом співу «ланцюжком». Вона використовує різноманітні варіанти: почерговий спів - вихователь, діти і музичний керівник (в середній групі); та почергово «соло-дует-хор» і «спів про себе» (в старшій групі). Також під час виконання пісень, акцентує увагу дітей на одночасному вступі та закінченні музичних фраз, витримуванні загального темпу.
Для ритмічного ансамблю використовує дитячі музичні інструменти: діти проплескують заданий ритмічний малюнок, вистукують його на дитячих музичних інструментах.
В процесі розучування пісень Тетяна Ярославівна широко використовує ігрові прийоми та прийоми - мнемотехніки. Вона підбирає картинки, схематичні зображення для розучування текстів пісень, різноманітні мнемо таблиці (додаток 10).
Організація роботи на заняттях по співу неможлива без індивідуально-диференційованого підходу. Тому дітей із кращими вокальними даними залучає до індивідуального, ансамблевого виконання пісень на святах, розвагах; до участі у музичних виставах, дитячих міні-операх (додаток 11), конкурсах та концертах (додаток 12). Вони є учасниками вокального гуртка «Маленькі солісти» (додаток 13).
Навчання співу — процес досить складний і тривалий, вимагає від музичного керівника великого терпіння і вміння. А ще - співпраці у роботі музичного керівника, вихователя, логопеда і батьків.
Проблема успішного формування та розвитку співочих навичок дітей цікавить педагогів, а Тетяна Ярославівна охоче ділиться своїми доробками та успіхами під час колективних переглядів, відкритих занять для вихователів (додаток 14), курсантів ОІППО, студентів педагогічного коледжу та ЧНУ. Вона постійно надає методичну допомогу з даної проблеми педагогам, проводячи консультативну роботу (додаток15). Педагог виступає на педагогічних радах, семінарах (додаток16.) Цікавим та змістовним був виступ на семінарі за підсумками ІІ етапу дослідно-експериментальної роботи «Формування здоров'язбережувальної компетентності дітей дошкільного віку» (додаток17). В лютому місяці запланований звіт перед педагогами з проблеми «Сходинки до співацької майстерності».
В освітньому процесі музичного керівника одне із чільних місць посідає спільна діяльність з батьками вихованців. Вона спрямована на розширення знань батьків про методи і прийоми розвитку вокальних навичок дітей, залучення їх до спільних свят та розваг (додаток 18). Роботу проводить через консультації, батьківські збори. Висвітлює інформацію у тематичних рубриках батьківського куточка (додаток 19), друкується в газеті «Освіта Буковини» (додаток 20).

Підводячи підсумки роботи з розвитку співочих навичок у дошкільнят ми можемо говорити про те, що поставлена мета досягнута:
1) діти люблять співати не лише на музичних заняттях, а й в повсякденному житті та вдома;
2) навчилися володіти своїм голосом;
3) розуміють вокальні терміни, диригентські жести;
4) навчилися чути і передавати в співі плавний поступовий і стрибкоподібний рух мелодії;
5) починають співати самостійно після музичного вступу та програшу, точно інтонуючи перший звук;
6) чують і можуть оцінити правильне і неправильне виконання пісні.
Вивчивши досвід роботи Гавриш Т.Я., можна зробити висновок, що його необхідно розповсюджувати серед педагогів усіх вікових груп дошкільного навчального закладу, а також пропонувати для впровадження в роботу інших ДНЗ міста.
Педагог не збирається зупинятися на досягнутому. Вона впевнена, що тільки спільними зусиллями можна досягти вагомих успіхів у розвитку вокальних навичок дітей.

e-max.it: your social media marketing partner
Attachments:
Download this file (578465833.docx)578465833.docx47 Kb